ІНКЛЮЗИВНІ МОДЕЛІ СОЦІАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА В УКРАЇНІ

Анотація

У сучасних умовах соціально-економічної нестабільності, спричиненої повномасштабною війною, трансформацією ринку праці та загостренням соціальних ризиків, питання забезпечення соціальної безпеки підприємств набуває особливої актуальності. Одним із ефективних стратегічних підходів до її формування є впровадження інклюзивних моделей, орієнтованих на активне залучення вразливих груп населення до повноцінної економічної та соціальної участі в житті підприємства.

Під соціальною безпекою підприємства слід розуміти стан захищеності його трудового потенціалу від соціальних загроз і ризиків, що перешкоджають нормальному функціонуванню колективу, знижують продуктивність праці, провокують конфлікти та кадрову плинність [9, с.91]. Інклюзивні моделі у цьому контексті виступають не лише інструментом адаптації персоналу, а й фактором забезпечення внутрішньої стійкості організації, її гнучкості та соціальної відповідальності.

Інституційне підґрунтя інклюзивних моделей формувалося у працях Д. Норта [5], який підкреслював роль формальних і неформальних правил у забезпеченні стійкості соціально-економічних систем. Сучасні дослідники, зокрема Л. Шор,  Дж.Клевеленд та інші , акцентують увагу на важливості поєднання структурного різноманіття з психологічною безпекою персоналу як передумови ефективної інклюзії [6]. Теоретичні підходи, які лежать в основі інклюзивних моделей, охоплюють функціоналістську, конфліктну, інституціональну та психологічну парадигми [2; 7; 8].

У сучасних українських умовах інклюзивні практики дедалі частіше знаходять реалізацію в моделі корпоративної соціальної відповідальності, яка інтегрує інтереси бізнесу, працівників і громади. Зокрема, компанії, як-от Cygnet [1], Deloitte Ukraine [10], Київстар [12] тощо демонструють приклади ефективного впровадження інклюзивних ініціатив, що охоплюють підтримку ветеранів, внутрішньо переміщених осіб, осіб з інвалідністю, а також розвиток внутрішніх програм психоемоційного добробуту працівників.

Так, компанія Deloitte Ukraine активно просуває принципи інклюзії та різноманіття в корпоративній культурі. Компанія має внутрішню програму ALL IN, яка спрямована на створення інклюзивного робочого середовища, де кожен співробітник відчуває себе цінним та має рівні можливості для розвитку. [10].

Агропромислова компанія Cygnet демонструє прихильність до соціальної відповідальності через підтримку місцевих громад та впровадження інклюзивних практик. Зокрема, у КСВ-звіті за 2023 рік зазначено, що компанія виділила 5,1 млн гривень на соціальні потреби, включаючи підтримку Збройних сил України [1]^.

Розробка інклюзивної моделі соціальної безпеки підприємства передбачає:

• встановлення політик рівних можливостей та запобігання дискримінації;
• впровадження програм адаптації та підтримки для працівників із вразливих груп;
• розвиток інклюзивної корпоративної культури;
• забезпечення фізичної та психологічної доступності робочого середовища;
• активізацію соціального діалогу всередині колективу.

Методологічно вивчення інклюзивних моделей базується на порівняльному аналізі корпоративних стратегій, контент-аналізі звітів з КСВ та результатах соціологічних досліджень щодо стану трудових колективів у воєнний період [3; 4].

Так, компанія «Київстар», один із найбільших телекомунікаційних операторів в Україні, демонструє системне впровадження корпоративної моделі соціальної інклюзії у своїй кадровій та соціальній політиці. У межах стратегії корпоративної соціальної відповідальності компанія реалізує низку ініціатив, спрямованих на підтримку рівності можливостей, адаптацію вразливих груп та формування інклюзивного робочого середовища.

Зокрема, «Київстар» впровадив політику Diversity & Inclusion, що охоплює рівний доступ до посад незалежно від статі, віку, фізичних можливостей, національності чи регіону проживання; програми працевлаштування внутрішньо переміщених осіб та ветеранів війни, які включають адаптаційні тренінги, менторство та психологічну підтримку; створення умов для дистанційної та гнучкої роботи, що дозволяє включати до колективу осіб із обмеженими фізичними можливостями або складними життєвими обставинами; освітні курси та внутрішні комунікаційні кампанії, що формують культуру поваги до різноманіття та взаємної підтримки.

Результатом стало не лише зростання індексу задоволеності працівників, але й підвищення стійкості компанії до зовнішніх викликів, зокрема під час воєнного стану. Внутрішній аудит показав зниження рівня плинності кадрів серед учасників інклюзивних програм на 23% у порівнянні з 2021 роком [12].

Таким чином, модель, яку застосовує «Київстар», є прикладом ефективної інтеграції інклюзії в систему соціальної безпеки підприємства та демонструє, що інклюзивна корпоративна культура не лише підтримує соціальну рівність, а й забезпечує стратегічні переваги для бізнесу.

Малі підприємства також активно залучені до соціального підприємництва та інклюзії. Мале соціальне підприємство «Good Bread from Good People» [11] є яскравим прикладом практичного впровадження соціальної інклюзії у бізнес-моделі. Це пекарня, заснована у 2017 році, яка з перших днів позиціонувала себе як соціально відповідальний бізнес, що забезпечує працевлаштування людей з ментальними порушеннями, зокрема із синдромом Дауна, аутизмом, затримками розвитку.

Модель підприємства включає ключові елементи корпоративної соціальної інклюзії: адаптацію робочого середовища до потреб працівників із особливостями розвитку: використання візуальних інструкцій, чіткої структуризації завдань, регулярного супроводу; індивідуальні навчальні програми для персоналу; партнерство з громадськими організаціями, що займаються інклюзією та супроводом молоді з інвалідністю; публічне позиціонування бренду як соціального бізнесу з акцентом на цінності інклюзивності, поваги та гідності.

Таким чином, мале підприємство може бути ефективним агентом соціальної інклюзії, навіть без масштабних інвестицій, якщо його бізнес-модель зосереджена на цінностях соціальної відповідальності та рівності можливостей.

Проведене дослідження підтверджує, що інклюзивні моделі є не лише гуманітарною складовою соціальної політики підприємства, але й потужним інструментом підвищення його соціальної безпеки. У воєнний та післявоєнний періоди вони набувають особливого значення як засіб забезпечення згуртованості трудового колективу, зменшення соціальної напруги, адаптації вразливих працівників та зниження кадрових ризиків. Розглянуті теоретичні підходи та практичні приклади з українського бізнес-середовища засвідчують, що соціальна інклюзія може інтегруватися в різні моделі управління та організаційні стратегії  як у великому, так і в малому підприємництві.

Позитивні кейси, зокрема досвід компанії «Київстар» у реалізації політик рівності та підтримки вразливих груп, або соціальне підприємництво «Good Bread from Good People», ілюструють реальний вплив інклюзивних практик на стабілізацію внутрішнього середовища підприємств, зміцнення корпоративної культури, підвищення мотивації персоналу та формування позитивного іміджу. Це свідчить про зростання ролі інклюзивного підходу як компонента системи соціальної безпеки, що адаптується до викликів часу та конкретного соціального контексту.

Враховуючи актуальність теми, доцільним є подальше наукове осмислення інклюзії як складової моделі антикризового управління підприємствами. Необхідно розробити типологію інклюзивних підходів залежно від галузі, масштабу, соціального середовища та ризик-факторів. У практичній площині важливо заохочувати бізнес до впровадження стандартів інклюзії через механізми публічного звітування, державної підтримки соціального підприємництва та розвитку освітніх програм з інклюзивного управління.

Таким чином, інклюзивна модель соціальної безпеки не є уніфікованим шаблоном, а має бути адаптована до особливостей конкретного підприємства, ринку праці, наявних ризиків та соціальної динаміки. Умови війни лише підкреслюють необхідність інтегрувати інклюзію в стратегічні плани підприємств — як етичний імператив, економічну доцільність і чинник стійкого розвитку.